Италия, 1966, 77 мин.
Реж. Анжело Дориго
В ролях Мэри Арденн, Ивано Даволи, Сержио Циани, Чарли Шарун, Аише Нана, Джованна Галетти, Джилберто Мацци, Барбара Пенн
Триллер Детектив
Оценка 5.7 (81) Моя оценка 7 (хорошо)
Всего мало, наследников много. Кто-то заботится, чтобы количество претендентов сократилось, но вот методы избрал не лучшие, хотя и эффективные
Фильм наиболее мне напомнил старую картину “Дело об убийстве Грина”, но в последние минут 20 использующий элементы джиалло.
Мне понравилось, хотя это всего лишь осовреененный вариант старого доброго поджанра “темный страшный дом”.
Некоторые сравнивают фильм с “10 негритят”, но на мой взгляд такое сравнение неправомерно – дело то совсем в другом.
Итальянские критики писали, что это “детективная история, зависшая между готикой и Агатой Кристи”.
Украинский. Всього мало, спадкоємців багато. Хтось піклується, що кількість претендентів скоротилася, але методи обрав не найкращі.
Анжела приходить додому пізно ввечері і знаходить у вітальні замку свого дядька, графа Прескотта, вбитим ножем. На рукояті знаряддя вбивства вигравірувано букву “А”.
На оголошення заповіту зібралося 7 осіб. Нотаріус увімкнув магнітофон, і пролунав голос графа. Він дав усім спадкоємцям досить неприємні характеристики.
Скандали почалися прямо на оголошення волі покійного. Декілька спадкоємців схльоснулися в словесній (поки що) сутичці.
У графа дуже своєрідне почуття гумору, що виявилося в деяких умовах заповіту. Наприклад, усі претенденти на спадок мають місяць прожити в особняку графа. Але це найпростіше з умов.
Фільм розпочинається як класичний детектив. Але дуже швидко зміщується у бік трилера і навіть використовує прийоми джіалло.
Фільм найбільше мені нагадав стару картину “Справа про вбивство Гріна”, але в останніх хвилин 20 використовує елементи джіалло.
Мені сподобалося, хоча це всього лише сучасний варіант старого доброго поджанра “темний страшний будинок”.
Деякі порівнюють фільм з “10 негрітят”, але на мій погляд таке порівняння неправомірне – справа зовсім в іншому.
Leave a comment